У Марселя Пруста було подвійне приховування, або подвійна фальсифікація. Або подвійна умова: єврея та гомосексуаліста, яких канон літературної критики, шторму історії літератури якщо й не уникнув, то відносно уникнув: можливо, через незнання чи тому, що він обважив більше на нього.тема життя та письма.
Пруст був відомий звичайним людям, якщо взагалі, за старовинною сценою з Мадлен, яка, не тому що вона трансцендентна, все ще є обставиною. Як і всі його роботи. Як і все в його творчості, так, це фотографія часу і країни, коли фотографія ставала мистецтвом.
Ми говоримо про ту Францію, яка вступила в XNUMX століття і досі зберігає свої вуса XNUMX століття. Пруст вартий хроніки звичаїв, автофікції та обгортки меморіалізму; Ось чому його рідко можна почути в Іспанії, незважаючи на чудові переклади бізона Педро Салінаса.
Саме для того, щоб дізнатися про два підходи до його творчості, які зумовлюють цілу особистість, виставка «У пошуках єврейського часу Пруста» заглиблюється саме в це: у подвійну тінь, якої не було в автора «У пошуках втраченого часу». ' '. У всіх випадках, як зазначила куратор виставки в Centro Sefarad у Мадриді Бріжит Леген, «необхідно, щоб публіка знала», що в буденній атмосфері Парижа того часу Пруст, єврейська мати і батько католик, він був гомосексуалістом – якщо я не зізнаюся відкрито – усиновлений і «дуже добре терпимий у високих залах». І це те, що французька аристократія засвоїла певну концепцію свободи, свободи на папері, задовго до буржуазії. І дендизм був таким. Бути як є, почути обставини.
Портрет Марселя Пруста ТАНЯ СІЄІРА
Далі виставка, поділена на п’ять залів (одна аудіовізуальна), чітко цементує свої єврейські слова, тверезо плин часу, про вплив справи Дрейфуса на його творчість і на Пруста, якого трактувала громадська думка в Іспанії того часу. . З «спеціальними» полотнами та пов’язаними документами.
Дрейфус та Іспанія
«Він був схожий на Чавелу Варгаса», жартома каже Леген, який попереджає про прихильність Пруста до соборів (у яких він був експертом). Більше того, повний експозиційний модуль показує ще один нерв біографії письменника, який лише буде переглянуто знову: його участь у «справі Дрейфуса»; Пруст, і це треба підкреслити, був одним із інтелектуалів, які найохотніше втягнулися в захист ельзаського капітана. З цією метою фрагменти Луїса Бонафу виставляються не лише в іспанських «газетах» того часу; також позиція Бласко Ібаньєса, який, як це не парадоксально, в принципі був антисемітським фурором, який виступав проти несправедливості. Якимось чином, пригадує Бегуен, «Покоління 98» також дуже втягнулося в цю справу.
Перше видання іспанською мовою одного з томів «У пошуках втраченого часу» TANIA SIEIRA
Виставка, яка буде відкрита безкоштовно до 30 грудня в рамках сторіччя смерті письменника та візиту до директора Centro Sefarad у Мадриді Хайме Морено Бау, має Париж, який пам’ятає одну з його найкращих портретисти.
Власне, це і є основна ідея Будинку. Спочатку виправити Пруста в середньому іспанському читачеві; потім він звертається до подвійної умови своєї життєвої подорожі. Внутрішній і зовнішній. Єврей і гомосексуаліст у смутні часи; також у Франції.
