У цій статті я пишу слова зі свого прологу до книги кубинської поетеси та письменниці Одаліс Лейва Росабал. Це антологія сервантистської поезії, оскільки вона включає вірші, пов’язані з творчістю Мігеля де Сервантеса, пов’язані з його героєм Дон Кіхотом, із Санчо Пансою та всім, що пов’язане та пов’язане з незвичайним іспанським письменником.
Ця книга, як я вже натискав, є антологією поезії та, що важливо, містить слова в прозі Одаліс Лейви Розабал, пов’язані з баченням, натхненням, емоціями, думкою та латиноамериканським союзом. Також деякі тексти в прозі.
Ця книга постає перед нами в трьох томах. Автор і організатор антологій назвав три томи: Перспективна гонка, показуючи реальність і важливість людського зв’язку, як у Всесвіті, так і в латиноамериканському народі, в якому всі латиноамериканці, як в Іспанії, так і в Латинській Америці, Ми поділяємо рідну мову .
Поетична антологія, разом із деякими фрагментами прози, з першого тому включає великих авторів минулого, багатовікової давнини, деяких із сучасників Сервантеса, найближчими за часом у цій антології є автори XNUMX століття. Автори, природно латиноамериканці, з іспанських та латиноамериканських країн, також з Португалії, Неаполітанського королівства (Італія) та Франції. Читач побачить номери та записи кожного з них, а також їх біобібліографію.
Тут автор і організатор антологій включає слова мексиканського дослідника, письменника, психоаналітика та редактора Фредо Аріаса де ла Каналь, слова, пов’язані з латиноамериканською культурою та його особистістю та обставинами як латиноамериканця: латиноамериканець досконалості, я висловлюю тут .
Своїм ясним баченням Одаліс Лейва Розабал висловлює, що твір Сервантеса: «Геніальний ідальго Дон Кіхот де ла Манча» є ключовим твором, який, будучи таким, породжує інтерпретаційну поезію, дослідження та літературу загалом. Це демонструє те, що є трансцендентним, що це сервантистська спадщина, а латиноамериканське сприйняття як об’єднуючий фактор. Вона також виражає своєю візуальною чіткістю, що Сервантес створив ідентичність для Дон Кіхота, показуючи, що він з Ламанчі та що все це означає.
Одаліс Лейва Розабал породила поетичні зв’язки в іспаномовному людстві. Його ясне бачення Сервантеса, Алонсо Кіхано: Дон Кіхота та Іспанідада. Розкриває основи генезису рідної мови. Прозорість його слів свідчить про прозорість його бачення. У цій книзі, яку вона упорядкувала та створила, ми можемо побачити її глибоке та ясне бачення, тверезого Сервантеса, тверезого Дон Кіхота, тверезого іспанізму та тверезої поезії. Також про літературу загалом і дослідження.
Одаліс Лейва Розабал подає пояснювальний аналіз терміну «латиноамериканець», показуючи його визначення разом із його культурою загалом, його історичною культурою. Те, що вона каже, є правдою, оскільки в цьому випадку Сервантес довіряє Дон Кіхоту особистість: тут вона природно й доречно цитує Ламанчу.
У другому томі автор разом із загальною назвою виражає те, що йде від динамізму до сервантизму. Тут ми чітко висловили сервантистську динаміку, яка, як вона добре каже: продовжує розвиватися.
Так, тут, у цьому томі, автор аналізує і висловлює це, що робить це відомим читачеві. Він чітко говорить про Сервантеса як про глибокого та великодушного мислителя, і разом з цим він висловлює, що той прагнув перетинати час і досяг успіху, що очевидно, він зробив його відомим своїм персонажем Дон Кіхотом, який перетинає час.
Зрозуміло висловила динаміку сервантиста, яка, як вона справедливо каже, продовжує розвиватися. Автор процитував багато чудових фраз про Алехо Карпентьєра та Мігеля де Унамуно.
Завдяки своїй трансцендентності Сервантес і його Дон Кіхот долають часи і разом з часами долають відстані: вони були відомі в решті Європи і, звичайно, в Латинській Америці.
Важлива співпраця над Сервантесом та його персонажем Ель Кіхотом із Revista Norte, редагованим і зрежисерованим мексиканським письменником, дослідником і редактором Фредо Аріасом де ла Каналем, також згадується із справедливим визнанням.
У цьому другому томі, цілком логічно, поряд із творами в прозі є вірші іспанських та іспано-американських авторів, усі вони добре відомі як латиноамериканці. Читач побачить номери та їхні записи тут, у цій книзі, а також біобібліографію кожного з них.
У третьому томі разом із загальною назвою ми знаходимо прозору назву Сервантес повертається в лірику.
Авторка висловлює своє чітке бачення поезії та показує твори, присвячені Сервантесу та його персонажу Дон Кіхоту, тут вона називає письменників і видавців, а тут вона також цитує, оскільки це справедливо й ясно, Norte, Revista Hispanoamericana , як було зазначено раніше, керував і редагував мексиканський письменник, дослідник і редактор Фредо Аріас де ла Канал.
Тут ми маємо вірші, натхненні Сервантесом та його «Дон Кіхотом», а також прозову карту Дон Кіхота та інші прозові тексти. Тут зображено велику кількість кубинських авторів, один із яких кубинсько-російський, і сама кубинська авторка цієї книги: Одаліс Лейва Розабаль з її сонетами, а також іспанські автори та автори з Мексики, Колумбії, Аргентини, Перу, Парагваю та Республіка Сальвадор.
Тут, у цьому третьому томі, читачі побачать, разом із усіма його прозорими словами в першому та другому томах, прозорі слова Одаліс Лейви Розабал. Справді показові слова, як і всі його, про поезію, творчість, натхнення, уточнюючи натхнення, яке дає мистецтво, в даному випадку, природно, трансцендентне мистецтво Сервантеса в його творі El Ingenioso Hidalgo Don Quixote de La Mancha. Звертаючись до поетів, він так само звертається до оповідачів і дослідників. Ви також побачите в цьому томі бібліографію кожного з них.
Читачі цього третього тому знайдуть багато і важливої ілюстративної інформації так само, як вони знайдуть її в першому та другому томах.
ПРО АВТОРА
Беатріс Вільяканас
